«Авангардний» Євген Станкович
Для українського музичного бомонду ім'я Євгена Станковича – свого роду символ-бренд сучасної національної класики. Його музику люблять, цінують, про неї ведуть дискусії і пишуть дослідження, а самого композитора глибоко і щиро шанують. Але не тільки інтелектуальні гурмани захоплюються творчістю цього метра, нею жваво цікавляться меломани. Більше того, навіть ті, хто є далекими від «мистецтва звуків», знають або хоч раз у житті чули ім'я цього композитора.
Популярність Євгена Станковича цілком зрозуміла: його музика одночасно і складна, і проста, і романтична, і класична, і фольклорно автентична, і актуально сучасна. Вона вміщує весь емоційний спектр, який здатний відчути кожен конкретний індивідуум. Це музика про нас із вами, про те, які ми є. А що може бути ближче людині, коли з нею розмовляють у поетичному ракурсі «рідною» їй мовою про те, що вона переживає в реальному житті?
У різноплановості музичної кисті Станковича можна буде пересвідчитися на авторському концерті 6 червня в Концертному залі Національної спілки композиторів України (о 19.00) за участю «Київської камерати» та Валерія Матюхіна. В імпрезі маестро постане у дещо незвичному, а для більшості взагалі «новому» іміджі – як авангардист, безумовно, без префікса «ультра», але все ж у чомусь різкуватий і складний. Прозвучать суто «авангардні» опуси автора: ансамблеві –«Смиренна пастораль», «Що сталося в тиші після відлуння», «Музика для небесних музикантів» і «Ранкова музика» для скрипки та струнних, Сюїта для камерного оркестру, Камерна симфонія № 5 «Потаємні поклики» для кларнета і камерного оркестру.
Відразу ж хочу заспокоїти: Станкович – «м'який» авангардист, гарний і вишуканий. Чудова риса навіть такої його музики – в тому, що в ній ніколи не превалює техніцизм, першість завжди віддається звуковій красі. Тому варто трошки напружитися – і музика починає, наче метелик, розкривати крила і виписувати в польоті різноманітні арабески – рафіновані, пейзажні, а часом й ірреально фантастичні. Кожен опус – неповторна, непроста за мовою, але захоплююча за розвитком звукової лінії «мереживна» фантазія.
Що ж, слухачам надається рідкісна можливість познайомитися зі світом музики «авангардного» маестро. Для когось це буде вперше, хтось реанімує свої колишні враження, хтось пізнає митця ще й таким, а комусь буде приємно розвінчати міфи про надскладний почерк видатного сучасника.
Анна Луніна